За обрій, в пошуках минулого

[osteon]

Ранок неділі.

В котре організм відчув дискомфорт від перехіду на літній лад.

Курс авто впевнено ліг на південь, минуючи крізь сонне безлюдне місто . Всього якихось 60 км і місцевість зустріла свіжістю,ранковою прохолодою, та відсутністю homo sapiens.

Ранкова кава з теромосу, пильний аналізуючий погляд лінії горизонту. Оцінка безкаїх просторів з налаштуванням на усамітнення і пошук.

 

Далі буде...

 

 

[Gaz]

@osteon, доброго ! Откуда дровишки ?

Изменено 30 марта, 2020 пользователем Gaz

[osteon]

@osteon, доброго ! Откуда дровишки ?

Запорізька область

[osteon]

На заздалегідь вибраному місці зупинився о 6.42.

Квітневий ранок в лісі зустрів приморозком на ґрунті і -6° у повітрі.

Стара поштова дорога йшла паралельно річки, перетинала брід і йшла в іншу область.

Саме по цим місцям проходили шляхи і сполучення між областями і регіонами. Десятки тисяч людей пройшло цими шляхами, залишаючи після себе слід. Багато води сплинуло з тих пір, але краса річки і лісу залишились незмінними, мабуть....

Далі буде).

[Gaz]

@osteon, добра ! Лужу есть смысл проверить ;) .

[osteon]

Найбільше радості і втіхи приносять мені подорожі і мандри. Все нове, навіть,якщо я вже тут колись бував здається мені чомусь дуже важливим, і розум, по суті, лише відображає сприйняття моїх почуттів, поступається напливу вражень. В дорозі можна забути про все, розсіяти страхи, відігнати від себе привид сірого і втомленого міста. У простому виразі "я мандрую" криється цілий світ почуттів, що не знаходять виходу...

Але так чи інакше, будь яка подорож закінчується і збагачує нас новим досвідом, та результатом.

Результат моєї 6 годинної подорожі , це масса вражень, приємна втома в спині, ногах і 1 коп 1866 року))

 

Далі буде...

[osteon]

Дивна річ наше хобі.

Просинаєшся не світ, не зоря, долаєш сотні кілометрів, любуєшся нічними пейзажами, околицями доріг, а якщо пощастить то і блиском очей сільського, а може і лиса...

Вже на місці, відкривши двері авто, не поспішаючи, виходиш, потягуючись, вдихаєш на повні груди атмосферу самотності і віддаленості від міста, одягаєш навушники і немов аквалангіст занурюєшся у вир забутої історії, давніх шляхів, трактів і поселень.

Кожна знахідка, що виринає з небуття змушує калататись серце немов на першому побаченні, з непереборним бажанням відчути це ще і ще і ще...

[ДШК]

@osteon, Красиво написано! И точно!!!

[osteon]

Сім копійок...

Що це, як це,багато чи мало, чи значна це сума?

Звісно, що все в нашому світі відносно. Відносно одне одного, часу, цінностей і вартості. Хто зна, чому сучасна фіскальна система позбувається дріб'язка,як непотрібного...

Так склалось,що почесний член Петербурзької академії наук і морського вченого комітету Фідер Федорович Шуберт, старанно і з притаманною йому педантичностю наніс на мапу тракт по якому довелось пройти чи малої кількості ніг...

Ніхто і не коли, зі сто відсотковою впевнісю не скаже як загубились сім копійок останнього монарха Російської імперії, ніхто і ніколи...

Але я знаю, як вони винернули з темряви століть.

[Gaz]

@osteon, Доброго ! Судя по фото , если в низине была вода , а мне кажется была . Вокруг низины нужно еще ходить и ходить , не смотря на Шуберта ;) .

[osteon]

@osteon, Доброго ! Судя по фото , если в низине была вода , а мне кажется была . Вокруг низины нужно еще ходить и ходить , не смотря на Шуберта ;) .

Вітаю вас Gaz. Так дійсно низина водоносна і в своїй дельті закінчується невеличким ставком.

Мапи Шуберта , давно не беру за основу для пошуку, так більше, як орієнтир...

[chapajnn]

Приветствую.

Из замеченного другом: все , или большая часть , мест по древнятине ,у нас, расположены вблизи второстепенных дорог нанесённых на карты РККА. Дальше ищем воду , водоразделы.

Изменено 17 мая, 2020 пользователем chapajnn

[osteon]

Приветствую.

Из замеченного другом: все , или большая часть , мест по древнятине ,у нас, расположены вблизи второстепенных дорог нанесённых на карты РККА. Дальше ищем воду , водоразделы.

таксі є, у 95% випадків

[osteon]

Все в нашому житті, так чи інакше , з нами відбувається в перше, хочемо ми цього чи ні...

І це перше дійство залишає глибокий, невиправний слід в нашій свідомості.

Перший поцілунок, перша двійка, перша образа, перша зароблена гривня, перша.. Все колись буває в перший раз.

 

Ось і сьогодні, мені довелося відчути емоції чогось, що я роблю вперше і це- емоції від першого шурфу.

Давно з товаришами придивлялись до цього місця, готувались морально і теоретично і ось цей день і ця мить настала.

Авто зупинилось в потрібному місці, нас привітно зустріла спека і безкраї простори татарнику...

 

Без бензо тримера , всі наші сподівання були б зведені на нівець. Кожен вибрав собі місце для шурфу опираючись і відштовхуючись на лише собі відомі орієнтири і відчуття.

 

Ось і перші пласти ґрунту, методично шар за шаром знімались в продовж шести годин, які непомітно полетіли під теплим і привітним червневим сонцем.

PS: ніяких зпотворюючих і жахливих ландшафтів, ми після себе не залишили.

Далі буде)....

[dronav]

Ну, не плохое начало, только помимо углубления и извлечения находок из раскопа, Вы извлекли из этого хоть какую нить науку?

Я имею ввиду стратиграфию, глубину нахождения находок с разбивкой/привязкой/фиксацией слоя по времени.

Если делать все по уму, то помимо МД там еще нужно просеивать грунт чуть ли по крупицам поскольку, без этого... можно упустить много артефактов (керамика, стекло, кость.... и т.д). Копать нужно не вертикально, а горизонтально и 6 часов для этого будет очень мало.

Я например, прежде чем приступить к такой миссии/самодеятельности, ознакомился с методологией археологических раскопок и стратиграфии, так как без этого понимания вся затея перекопа не имеет никакого научного смысла. За малым исключением выбить металл по глубине на сколько есть силы.

 

П.С. Судя по находкам, особого научного ущерба не произошло, но то что я кратко описал выше, подобное на других исторических местах, такой ущерб может быть колоссальный. Обычно, офами это расценивается как вопиющим вандализмом и преступлением.

 

Не обижайтесь на мои слова.

"Тот кто не делает ошибок, тот не делает ничего!"

[osteon]

@dronav, ну що ви, які образи?

Дякую за думку і напутні слова.

[dronav]

Не за что. Я так...просто... взгляд со стороны

[osteon]

По трохи, поля звільняють від врожаю і тим самим збільшують оперативний простір для пошуку.

Цього разу виїхали прогулятись вздовж ймовірного тракту, який вів чумаків на південь.

Перші кроки, перші сигнали, перші ямки і знахідки. По волі розбрідаємось хто куди, але все одно, інтуїтивно тримаємось краю балки. Кожен вибирає свій шлях,свою траєкторію і кожному трапляються ті знахідки, які повинні стати особистим трофеєм.

Неможливо наздогнати мариво, так,як неможливо знайти і зібрати всі артефакти з поля, але що разу я намагаюсь знайти і наздогнати)...

Непомітно жовтий карлик приблизився до небосхилу і спекотний день змінився на приємною прохолоду степу.

[ДШК]

@osteon, Доброго! А что за монетки?

[osteon]

@osteon, Доброго! А что за монетки?

Звичані:

Ґанна Іоанівна

Олександр І

Микола ІІ

[osteon]

Всього декілька і ночей, але які приємні відчуття і враження.

Здавалось, що вже шалений світ і цивілізація проникла у всі шпаринки і найпотаємніші куточки, але ні)))).

Три дні і дві ночі, без зв'язку і мережі.

[adc]

Неплохо. Крестовидная на 12 век. А что там? потеряха!? Или поселуха? И что за бронзяха? Похожа на РЖВ.

[osteon]

Вітаю. Околиці де знайшов підвіску, ретельно виходив,але більш нічого путнього не знайшов.

Бронзи не було, то царські пуги, дві лисі, одна з орлом.

[osteon]

Ось і останні дні цього літа, останні спекотні дні серпня що минає.

Колись давно, в дитинстві я з жахом чекав перший день осені, а тепер, чекаю з новими відчуттями...

Не зважаючи, що день стає по трохи менше, але стає більше простору для пошуку. Цього разу ми навідались до вотчини Нестора Івановича, хоча і кількість знахідок нас не вразило, але їх якість порадувала.

Далі буде)...

[osteon]

Так чи інакше, але ми живемо на планеті Земля і підвладні всесвітнім законам. Постійно і нерозривно йде еволюція. Зникає щось і з'являється щось, а на місцях зниклого згодом виникає щось нове...

Так і я цього разу спостерігав зникнення всього навсього однієї глинобитної хатинки на околицях села,села яке має що найменше трьохсот річну історію. Так, в масштабах планети, не кажучи про всесвіт це нікчемний приклад.

Але навіть ця хатинка, зі своєю історією, щось лишила. Лишила немов слід зірки,яка зникла на небосхилі.

Напевно ніхто і ніколи,вже точно не скаже коли було закладено її фундамент, скільки людей вийшло з її причолку і як склались долі володарів втрачених речей...

На сьогодні вже не існує тієї хатки, тільки пляма,яку видно з квадрокоптер і зі супутника.

Наступного року, вже не буде ознах садка вишневого, а на його місці буйно зійде жито, або соняхи і тим самим дзига життя знвову отримає нових обертів...

PS: далі буде.